люди

-е́й, мн. (одн. люди́на, -и, ж.).

1) Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. || Ці істоти у протиставленні іншим істотам. || звичайно з означ. Особи, що належать до певної суспільної групи, середовища. || з означ. Особи, об'єднані певними, характерними або спільними ознаками. || звичайно з числ. або означ. Певна або велика кількість осіб.

2) Сторонні, інші особи у протиставленні суб'єктові. || Особи, що оточують певного суб'єкта. || Особи, знайомі певному суб'єктові. || Особи, що мають справу з певним суб'єктом. || Особи, з якими певний суб'єкт зв'язаний якими-небудь обов'язками (господарі, наймачі тощо). || Уживається у значенні узагальнення, узагальненого звертання (часто з означенням добрі).

3) Особи, що працюють у якій-небудь галузі виробництва; працівники. || Особовий склад війська, жива сила (на противагу техніці).

4) з означ., іст. Різні категорії вільного та особисто залежного населення у феодальному суспільстві. || Особи, які перебували в особистій залежності від пана; кріпаки. || заст. Чоловіки у протиставленні жінкам.